Після втрати зуба кістка в цій зоні поступово перебудовується. Гребінь стає вужчим, інколи нижчим. Для встановлення імпланта наявного об’єму може не вистачити — тоді хірург спочатку відновлює локальну ділянку, де має стояти майбутня опора.
Альвеолярний відросток — це частина щелепи, у якій розташовані корені зубів. Після видалення зуба вона більше не отримує звичного навантаження та починає змінювати форму. Особливо помітно це після тривалої відсутності зубів, травматичного видалення або запалення біля кореня.
Кісткова пластика альвеолярного відростка потрібна не всім пацієнтам з відсутнім зубом. Її проводять, коли ширини чи висоти гребеня недостатньо для запланованого положення імпланта.
Це локальне втручання. Воно відрізняється від великої реконструкції верхньої або нижньої щелепи, де потрібно відновлювати її контур чи безперервність.
Одразу після видалення зуба лунка заповнюється новою тканиною, проте початкова форма гребеня не зберігається повністю. Найчастіше зменшується його ширина з боку щоки.
Є й інші причини. Кістковий дефект може залишитися після хронічного запалення, травми або попереднього невдалого лікування. Іноді гребінь від природи вузький — зуб був тонким, отже й кістки навколо нього небагато.
На вигляд ясен це визначити неможливо. Вони можуть здаватися достатньо об’ємними, а під ними залишається тонка кісткова пластинка. Саме тому рішення про кісткову пластику перед імплантацією приймають після КТ, а не лише після огляду.
План починають із майбутнього імпланта. Хірург визначає його положення, довжину та напрямок, а потім дивиться, чи оточуватиме конструкцію достатній шар кістки.
Просто “зробити гребінь ширшим” — надто розмита задача. Потрібно отримати об’єм у конкретній зоні та не створити надлишок там, де він заважатиме коронці або гігієні.
Пластика альвеолярного гребеня може бути спрямована на збільшення ширини, висоти або обох параметрів. Вертикальний дефект зазвичай складніший: трансплантат має залишатися стабільним, а м’яких тканин повинно вистачити для закриття без натягу.
Один із методів локального відновлення — спрямована кісткова регенерація. У ділянку дефекту вносять кістковий матеріал, а зверху встановлюють бар’єрну мембрану.
Навіщо мембрана? М’які тканини відновлюються швидше за кістку й без бар’єра можуть першими заповнити створений простір. Мембрана відокремлює ці тканини та залишає ділянку для поступового формування кістки.
Існують мембрани, які розсмоктуються самостійно, та варіанти, які потрібно видаляти окремо. Вибір залежить від розміру дефекту, способу фіксації й того, наскільки довго потрібно утримувати форму.
GBR — не назва одного матеріалу. Це принцип лікування, всередині якого хірург окремо підбирає трансплантат, мембрану та фіксацію.
При невеликому дефекті гранульований матеріал можна встановити одночасно з імплантом. Частина конструкції, якій бракує кісткового покриття, закривається трансплантатом і мембраною.
Більший дефект нерідко потребує окремого етапу. Спочатку проводять нарощування кістки щелепи, чекають на дозрівання нової тканини й лише після контрольної діагностики повертаються до імплантації.
Для вираженого зменшення ширини може використовуватися кістковий блок або інша методика розширення гребеня. Який підхід дасть прогнозований результат, хірург вирішує за формою дефекту, а не за одним показником товщини.
У нарощуванні кісткової тканини в стоматології можуть застосовувати власну кістку пацієнта, донорський, матеріал тваринного походження або синтетичний замінник. Нерідко власні кісткові частинки змішують із замінником.
Матеріал виступає каркасом, у який поступово проростає власна кісткова тканина. Це не готовий шматок щелепи, який просто залишається там назавжди без змін.
Походження матеріалу лікар має назвати до процедури. Якщо для пацієнта принципово не використовувати продукти тваринного походження, це потрібно обговорити під час планування, а не в день операції.
Зазвичай ділянку знеболюють місцево. Хірург отримує доступ до альвеолярного гребеня, готує поверхню кістки та розміщує трансплантат у запланованій зоні.
Матеріал і мембрана мають залишатися нерухомими. Для цього можуть застосовувати мікрогвинти, піни або інші елементи фіксації. Потім ясна закривають швами без надмірного натягу.
Останній момент справді критичний. Якщо тканини натягнуті, краї можуть розійтися та відкрити мембрану. Тому хірург оцінює не лише кістковий дефект, а й запас м’яких тканин.
Невелику аугментацію іноді поєднують з імплантацією. Це можливо, коли наявної кістки вистачає для початкової стабільності імпланта, а відновити потрібно лише частину зовнішнього контуру.
При більшому дефекті процедури розділяють. Спочатку формується гребінь, потім він дозріває, і лише після контрольної оцінки встановлюють імплант. Термін залежить від методу та обсягу — одна дата для всіх тут не працює.
У перші дні можливі набряк і чутливість. Їхня вираженість залежить від обсягу втручання та місця забору власної кістки, якщо він проводився.
Ділянку не перевіряють пальцем або язиком. Схему гігієни, полоскання та харчування дає хірург. Самостійно посилювати обробку концентрованими антисептиками не потрібно.
Куріння погіршує кровопостачання ясен і підвищує ризик проблем із трансплантатом. Ще один небажаний сценарій — тиск тимчасового протеза на зону пластики. Якщо пацієнт користується знімною конструкцією, її потрібно показати лікарю.
Не варто чекати планового огляду, якщо набряк знову почав збільшуватися, з’явився неприємний присмак, виділення або відкрилася частина мембрани.
Запит кісткова пластика альвеолярного відростка ціна не має однієї відповіді. На суму впливають площа дефекту, кількість і походження матеріалу, тип мембрани, фіксація та можливість одночасного встановлення імпланта.
Консультація щелепно-лицевого хірурга в UKRMED коштує 1000 грн. КТ однієї щелепи з описом — 930 грн, якщо дослідження входить до плану діагностики. Вартість самої пластики лікар визначає після аналізу КТ.
Для локального пошуку використовується запит аугментація альвеолярного гребеня Київ. У переліку послуг процедура може бути зазначена як кісткова пластика альвеолярних відростків UKRMED.
Альвеолярна пластика відновлює локальну ділянку, де розташовуються зуби та планується імплант. Реконструкція щелепи може охоплювати її нижній край, контур або великий втрачений сегмент.
Ні. Вона характерна для спрямованої кісткової регенерації, але метод підбирають за типом дефекту. При блоковій пластиці чи іншій техніці план фіксації може відрізнятися.
Іноді. Для цього власної кістки має вистачати, щоб імплант одразу отримав стабільність. Якщо дефект великий, спочатку проводять пластику.
Кілька місяців, але конкретний термін залежить від матеріалу, об’єму та способу пластики. Готовність до імплантації перевіряють клінічно й за знімком.
У деяких випадках хірург може змінити положення чи розмір імпланта або запропонувати інший вид протезування. Проте ставити імплант у невідповідний об’єм кістки лише заради уникнення пластики — сумнівний компроміс.
Не намагатися закрити її самостійно маззю чи натисканням ясен. Потрібен огляд хірурга: подальші дії залежать від типу мембрани, розміру відкритої ділянки та стану тканин.
Дякуємо!
Ми зв’яжемося з вами
для підтверждення запису!
Сталася помилка.
Будь ласка спробуйте повторити трохи пізніше.
Дякуємо!
Ми зв’яжемося з вами
для підтверждення запису!
Сталася помилка.
Будь ласка спробуйте повторити трохи пізніше.
Дякуємо!
Ми зв’яжемося з вами
для підтверждення запису!
Сталася помилка.
Будь ласка спробуйте повторити трохи пізніше.
