За назвою “дефект щелепи” можуть ховатися зовсім різні ситуації. В одному випадку кістці бракує об’єму на обмеженій ділянці. В іншому порушений її контур або навіть безперервність. Від цього й відштовхується хірург: спочатку з’ясовує, що саме втрачено, а вже потім підбирає спосіб реконструкції.
У UKRMED кістковою пластикою щелепи називають операції, спрямовані на відновлення форми, об’єму чи цілісності верхньої або нижньої щелепи.
Така потреба може виникнути після травми, видалення патологічної ділянки кістки, при вродженому дефекті або вираженій деформації. Обсяг різний. Іноді хірургу потрібно відновити невелику зону, а іноді — фактично заново сформувати частину щелепної дуги.
Є межа, яку варто одразу провести. Ця сторінка не про локальне нарощування альвеолярного відростка перед одним імплантом. Така процедура має інше завдання й окрему сторінку. Тут мова саме про реконструкцію щелепної кістки.
Перед плануванням лікар шукає відповідь на три питання. Якого фрагмента бракує? Яке навантаження він повинен витримувати? Чим можна надійно закрити трансплантат з боку м’яких тканин?
Це важливіше, ніж просто порахувати кубічні сантиметри кістки. Відновлена ділянка має не лише заповнити дефект, а й правильно з’єднатися з рештою щелепи. Інакше можуть залишитися проблеми з прикусом, жуванням або підтримкою м’яких тканин.
Майбутнє протезування також обговорюють завчасно. Якщо згодом на реконструйованій ділянці плануються імпланти, хірургу потрібно залишити для них достатню висоту, ширину та зручний напрямок. Переробляти геометрію після загоєння значно складніше.
Кісткова пластика нижньої щелепи має свою специфіку. Нижня щелепа рухається під час розмови та жування, а навантаження проходить через усю її дугу. Якщо втрачено сегмент, потрібно повернути не тільки об’єм, а й правильний нижній контур.
Поруч проходить канал із нервом, пов’язаним із чутливістю нижньої губи та підборіддя. Його положення хірург перевіряє на КТ ще до операції.
Відновлений фрагмент не повинен зміщуватися під час загоєння. Для стабілізації можуть застосовувати титанові пластини та гвинти. Які саме — залежить від довжини дефекту та способу реконструкції.
Під час кісткової пластики верхньої щелепи орієнтири змінюються. Тут хірург працює поруч із носовою порожниною, верхньощелепними пазухами та структурами середньої третини обличчя.
Наприклад, дефект може змінити опору щоки, порушити прикус або утворити небажане сполучення між ротовою та сусідньою порожниною. Отже, одного кісткового трансплантата інколи замало — потрібно продумати й відновлення слизової чи іншого м’якотканинного шару.
Верхня щелепа не простіша за нижню. Просто складність у неї інша.
На консультації перевіряють прикус, рухи нижньої щелепи, симетрію обличчя та стан тканин усередині рота. Якщо пацієнта вже оперували, попередні виписки та знімки краще принести із собою. Старе КТ не завжди замінює нове, але показує, як ситуація змінювалася.
За тривимірним дослідженням лікар бачить межі дефекту, залишкову товщину кістки й положення сусідніх структур. Для великої реконструкції цього недостатньо оцінити “на око”.
У складних випадках використовують віртуальне планування. На цифровій моделі можна перевірити довжину майбутнього трансплантата, кут фіксації та зіставлення фрагментів. Іноді за цим планом виготовляють індивідуальну пластину. В операційній це економить не красу, а час і точність.
Для відновлення дефекту щелепи може підійти власна кістка пацієнта, кістковозамінний матеріал або їх поєднання. Вибір різко звужується, щойно стає зрозумілим розмір дефекту.
Невеликий трансплантат іноді отримують із сусідньої ділянки щелепно-лицевої зони. Для більшого об’єму може знадобитися інше донорське місце, наприклад клубова кістка.
Окрема історія — великий сегментарний дефект. Для нього хірургічна команда може розглядати фрагмент малогомілкової кістки разом із судинами. Такий трансплантат має власне кровопостачання, але операція значно складніша й потребує окремого планування.
Кісткові замінники дозволяють уникнути додаткового забору, проте не кожен дефект можна відновити лише ними. Універсального матеріалу тут немає.
Обмежена пластика та відновлення великого сегмента — різні за масштабом операції. Для значної кісткової пластики щелепи у Києві зазвичай потрібна загальна анестезія.
Спочатку готують краї дефекту. Потім трансплантату надають потрібну форму, зіставляють із власною кісткою та фіксують. Він повинен прилягати щільно й не рухатися.
Далі хірург закриває зону м’якими тканинами. Це не формальне завершення. Якщо над трансплантатом бракує надійного покриття, ризик проблем із загоєнням зростає. Саме тому стан слизової оцінюють ще до операції.
Перші дні можуть супроводжуватися набряком, чутливістю та скутістю під час відкривання рота. Якщо кістку брали з іншої частини тіла, відчуття будуть і в донорській зоні.
Раціон визначає хірург. Зазвичай навантаження повертають поступово: те, що пацієнт уже майже не відчуває болю, ще не означає, що трансплантат готовий до твердої їжі.
Огляди пропускати не варто. Лікар перевіряє слизову, фіксацію, прикус і загальний перебіг загоєння. Коли потрібна повторна КТ, вирішують не за календарем, а за клінічною ситуацією.
З курінням усе досить прямолінійно: воно погіршує місцеве кровопостачання. Для великого трансплантата це зайвий ризик, тому відмову від сигарет обговорюють ще до визначення дати операції.
Запит кісткова пластика щелепи ціна Київ охоплює процедури зовсім різного масштабу. В одному випадку потрібен невеликий трансплантат і локальна фіксація. В іншому додаються донорська зона, індивідуальна пластина, загальна анестезія та реконструкція м’яких тканин. Одна сума для них була б оманливою.
Огляд щелепно-лицевого хірурга в UKRMED коштує 1000 грн. КТ однієї щелепи з описом — 930 грн, якщо лікар включає його до плану діагностики. Вартість реконструкції розраховують після того, як визначені межі дефекту та спосіб його відновлення.
У переліку послуг процедура може бути зазначена як кісткова пластика щелепи UKRMED.
Ні. При локальному нарощуванні створюють потрібний об’єм у невеликій частині альвеолярного відростка. Реконструкція щелепи може стосуватися її контуру, нижнього краю або цілого втраченого сегмента. Інший масштаб — інша операція.
Не завжди. Для обмеженого дефекту можуть підійти матеріали, які не потребують великої донорської операції. Чим більший фрагмент потрібно відновити, тим імовірніше, що хірург розглядатиме власну кістку пацієнта.
Так. Нижня щелепа рухома, формує суцільну дугу й витримує жувальне навантаження. Верхня тісно пов’язана з пазухами, носовою порожниною та опорою середньої зони обличчя. Це змінює і доступ, і спосіб фіксації.
Залежить від розміру дефекту, донорської ділянки та потреби відновлювати м’які тканини. Тривалість обмеженої пластики й великої сегментарної реконструкції порівнювати некоректно. Орієнтовний час хірург назве після КТ.
Коли це дозволить лікар. Раціон розширюють поступово, орієнтуючись на обсяг операції, фіксацію та перебіг загоєння. Саме зникнення болю ще не є дозволом навантажувати щелепу.
Іноді так. Спершу потрібно переконатися, що трансплантат прижився, зберіг потрібний об’єм і витримає навантаження. Рішення приймають після контрольного огляду та візуалізації.
Дякуємо!
Ми зв’яжемося з вами
для підтверждення запису!
Сталася помилка.
Будь ласка спробуйте повторити трохи пізніше.
Дякуємо!
Ми зв’яжемося з вами
для підтверждення запису!
Сталася помилка.
Будь ласка спробуйте повторити трохи пізніше.
Дякуємо!
Ми зв’яжемося з вами
для підтверждення запису!
Сталася помилка.
Будь ласка спробуйте повторити трохи пізніше.
