Репозиція, МОС верхньої щелепи

У UKRMED у Києві репозицію та металоостеосинтез верхньої щелепи застосовують при переломах зі зміщенням, коли порушується прикус або стабільність середньої зони обличчя. Перед операцією оцінюють КТ, положення уламків, зубні ряди та взаємне положення верхньої і нижньої щелеп.

Після сильного удару обличчя може набрякнути настільки, що справжня картина травми ховається під м’якими тканинами. Зовні — синець і припухлість. Усередині пацієнт відчуває інше: зуби перестали змикатися звично, верхня щелепа ніби стала рухомішою, а під час жування з’являється дивне відчуття нестабільності. Такі ознаки можуть супроводжувати перелом верхньої щелепи зі зміщенням.

Чому прикус тут такий важливий

Верхня щелепа формує не лише зубний ряд. Вона є частиною середньої зони обличчя й пов’язана з носом, виличними структурами та краями орбіт. Тому зміщення одного сегмента може вплинути одразу на кілька речей.

Наприклад, зуби з одного боку змикаються раніше. Центральна частина обличчя здається трохи подовженою або, навпаки, «просілою». Іноді є рухомість верхньої щелепи відносно решти лицевого скелета. Для хірурга це не дрібниці. Прикус допомагає зрозуміти, чи збережене правильне положення кісткових фрагментів.

Що показує КТ

При травмах верхньої щелепи звичайного огляду часто недостатньо. КТ кісток обличчя дає набагато більше інформації: де проходять лінії перелому, наскільки зміщені уламки, чи залучені альвеолярний відросток, носова зона або інші структури середньої третини обличчя.

Окремо оцінюють переломи типу Le Fort. Le Fort I, II та III описують різні рівні пошкодження середньої зони, але тактика лікування залежить не тільки від назви типу. Важливі реальне зміщення, стабільність, прикус і поєднані травми. Саме тому дві схожі за назвою травми можуть вимагати різного обсягу фіксації.

Що означає репозиція верхньої щелепи

Репозиція — це повернення зміщених фрагментів у положення, максимально близьке до анатомічного. На практиці хірург орієнтується на кілька речей одночасно: форму середньої третини обличчя, положення уламків на КТ і те, як верхній зубний ряд співвідноситься з нижнім.

Якщо до травми прикус був стабільним, він стає одним із головних орієнтирів. Тут важлива точність. Навіть невелике зміщення верхньої щелепи може залишити відчуття, що зуби «не знаходять» звичного положення після загоєння.

Для чого потрібен МОС

МОС верхньої щелепи — це металоостеосинтез після репозиції. Кісткові фрагменти фіксують пластинами та гвинтами в тих зонах, де потрібна стабільність. Кількість точок фіксації визначається конкретною схемою перелому.

Пластина не зрощує кістку сама по собі. Її завдання — утримувати відновлену геометрію, поки організм формує кісткове зрощення. Це особливо важливо, коли уламки нестабільні або перелом проходить через кілька опорних ділянок середньої зони обличчя.

Коли операція стає доцільною

Не кожен перелом верхньої щелепи потребує відкритої фіксації. Якщо зміщення мінімальне, прикус збережений, а кісткові фрагменти стабільні, лікар може розглядати іншу тактику.

Інша ситуація — коли зубні ряди перестали правильно змикатися, верхня щелепа рухома, уламки розійшлися або є кілька ліній перелому. Тоді відкрита репозиція та внутрішня фіксація дають можливість відновити положення кістки без спроб «утримати» нестабільну конструкцію лише зовні.

Що відбувається після операції

Перші дні зазвичай проходять із набряком і м’якішою їжею. Жувальне навантаження обмежують, а гігієну ротової порожнини доводиться виконувати обережніше.

На контрольних оглядах дивляться на прикус, стабільність, стан післяопераційних ділянок і те, як повертається жувальна функція.

Реабілітація після перелому верхньої щелепи не прив’язується до одного строку для всіх. Простий перелом альвеолярного відростка й складна травма середньої зони обличчя відновлюються по-різному.

Репозиція та МОС у UKRMED

У UKRMED у Києві план лікування будують після клінічного огляду та КТ. Головне завдання — не просто зафіксувати перелом, а повернути верхній щелепі стабільність, відновити прикус і взаємне положення структур середньої зони обличчя.

Якщо після травми зуби почали змикатися інакше, з’явилася рухомість верхньої щелепи, виражена деформація або біль під час жування, таку травму варто оцінити у щелепно-лицевого хірурга.